Тирлич (лат. Gentiana) – рід напівчагарників, трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Тирличевих, що налічує близько чотирьохсот видів, поширених у природі по всій земній кулі, однак найчастіше ці рослини зустрічаються в зоні помірного клімату Північної півкулі, наприклад, на альпійських і субальпійських луках. Деякі тирличі здатні рости на висоті 5500 метрів над рівнем моря.

Як ефективний засіб від шлункових хвороб рослина тирлич була відома ще в Стародавньому Єгипті. У Стародавньому Римі цією рослиною лікували судоми, забої й укуси отруйних тварин. У середні віки траву тирлич застосовували при туберкульозі, діареї, гарячці, чумі та для виведення глистів. Тирлич і зараз високо цінується знахарями в Карпатах, які застосовують його для позбавлення від хвороб печінки, жовчного міхура й органів травлення.

Латинську назву, за твердженням Плінія Старшого, рід отримав на честь іллірійського царя Гентія, який лікував чуму кореневищем тирличу жовтого. Точна етимологія української назви невідома.

Рослина тирлич – опис

У висоту тирличі сягають від 20 см до півтора метра. У них зазвичай прямі й короткі стебла, а товстий і вкорочений корінь тирличу має шнуроподібні відростки. Цільне сидяче листя розташоване в черговому порядку. Квітки у тирличів п'яти- або чотиричленні, поодинокі або нечисленні. Забарвлені вони зазвичай у блакитні, сині або фіолетові кольори, хоча іноді зустрічаються види з жовтими або білими квітками. Віночок у квітки тирличу дзвінковий або лійкоподібний, у деяких рослин він має форму тарілки. Зацвітають тирличі залежно від виду навесні, влітку або восени. Плід рослин цього роду є двостулковою коробочкою з дрібним насінням.

Посадка тирличу у відкритий ґрунт

Коли садити тирлич у ґрунт

Найчастіше практикують вирощування тирличу з насіння. У відкритий ґрунт тирлич висівають у кінці квітня або в кінці вересня. Види тирличів, які цвітуть у травні або на початку осені, небажано сіяти на ділянках, освітлюваних сонцем у полуденний час, їх краще висаджувати в притінку або на західному схилі. Осінньоквітучі види рослини доцільніше вирощувати біля водойм, де високий рівень вологості повітря.

Як посадити тирлич

Якщо ви збираєтеся сіяти насіння тирличу в ґрунт навесні, його потрібно попередньо стратифікувати впродовж 2-3 місяців при температурі не вище 7 ˚C в умовах гарної вентиляції. Насінням деяких видів досить для стратифікації при низькій температурі й одного місяця, але посівний матеріал високогірних видів потрібно піддавати стратифікації не менше 60-80 днів. Перед поміщенням в овочевий ящик холодильника насіння змішують із гранульованим торфом або дрібним піском у співвідношенні 1:3.

Якщо ви сієте насіння тирличу під зиму, то стратифікувати його не потрібно, оскільки воно пройде обробку низькими температурами упродовж зимових місяців природним чином. Дрібне насіння розсипають по поверхні вирівняної землі й лише злегка притискають до ґрунту, не закладаючи в нього. Великі насінини бажано все-таки присипати зверху землею.

При висаджуванні на ділянку сіянців, вирощених розсадним способом у домашніх умовах або придбаних у спеціалізованій крамниці розташовуйте їх на відстані 15-30 см один від одного. Після посадки не забудьте полити ділянку. На одному місці тирлич росте сім і більше років.

Догляд за тирличем у відкритому ґрунті

Як доглядати за тирличем

Якщо ви вибрали для рослини придатне для неї місце, посадка і догляд за тирличем у відкритому ґрунті не становитиме проблем. Після того, як з'являться сходи, вам потрібно буде тільки поливати їх, розпушувати навколо сіянців ґрунт і полоти бур'ян. Вирощуючи тирлич для прикраси саду, своєчасно видаляйте сухі квіти. І якщо за прогнозами очікується морозна зима без снігу, про всяк випадок укрийте ділянку від холодів ялиновим гіллям.

Полив і підживлення тирличу

Вологолюбний тирлич вимагає, щоби ґрунт на ділянці весь час був трохи вологим, тому полив має бути регулярним і достатнім. Особливо це важливо в посушливий період, коли рослина закладає бутони або вже розкриває квітки. Після поливання потрібно розпушувати навколо кущиків ґрунт і видаляти бур'ян. Щоб займатися цим рідше, замульчуйте поверхню навколо рослин органічним матеріалом – тирсою, соломою, а ще краще – торфом.

Квітка тирлич одна з тих рідкісних рослин, які підживлень не потребують, а якщо ви в якості мульчі будете використовувати торф, укладаючи його по ділянці напровесні й додаючи в нього вапняний щебінь і рогове борошно, то ніяких інших добрив тирличеві не буде потрібно.

Хвороби та шкідники тирличу

Хвороби тирличів і їх лікування

У відкритому ґрунті тирличі можуть хворіти на сіру або базальну гниль, плямистість листя, іржу та деякі вірусні захворювання. З усіх грибкових хвороб найгірше піддається контролю сіра гниль, а вірусні захворювання в принципі невиліковні.

Сіра гниль – цю хворобу можна впізнати по сіро-коричневих плямах, що виникають у період підвищеної вологості повітря і швидко розростаються. З розвитком хвороби на плямах утворюється сіра цвіль. Уражені ділянки рослин потрібно відразу видаляти гострим стерильним інструментом, захоплюючи здорову тканину, після чого рани слід обробити розчином Фундазолу. Для запобігання розвитку сірої цвілі застосовують опудрювання або обприскування рослин фунгіцидами. Найчастіше сіра гниль розвивається в дуже густих посадках, у яких погано циркулює повітря.

Плямистість теж має грибкову природу й проявляється на листках рослини маленькими жовтувато-коричневими п'ятами з фіолетовим обідком. Знищують збудників плямистості мідьвмісними препаратами, наприклад, бордоською сумішшю, мідним купоросом або більш сучасними фунгіцидними засобами.

Іржа викликається грибами, що мають високу стійкість до хімічних препаратів. Дізнатися, що тирлич вразила саме ця хвороба, можна по утворенні на листках рослини темно-коричневих пустул, у яких зріють спори гриба. Уражені ділянки рослин слід видаляти й одразу спалювати, але ні в якому разі не класти їх у компост. При перших же ознаках ураження іржею обробіть ділянку фунгіцидним розчином.

Базальна гниль найчастіше вражає азійські види тирличів, які цвітуть восени: в результаті розвитку інфекції в умовах підвищеної вологості в розсадний період у рослин підгниває основа стебла. Щоб захистити сіянці від крапель конденсату і не допустити розвитку захворювання, розміщуйте поліетиленову плівку або скло під невеликим кутом. Як дієвий профілактичний захід застосовується опудрюванні базальної частини тирличів Цинебом.

Шкідники тирличів і боротьба з ними

Зі шкідників тирличам можуть докучати трипси, слимаки, равлики, мурахи, гусінь і нематоди.

Слимаки та равлики об'їдають листя і бутони тирличу, сильно знижуючи рівень його декоративності. Добре, якщо на вашій ділянці живуть їхні природні антагоністи – жаби чи їжаки. Але якщо цих тварин у вашому саду немає, доведеться розставляти для молюсків пастки: розкладати по ділянці розрізані навпіл картоплини або вкопувати по саме горло банки, на третину обсягу заповнені пивом або забродженим компотом.

Мурахи на ділянці з тирличем не так шкодять, скільки набридають, і коли вашому терпцеві настане край, застосуйте проти них інсектицидний препарат, який можна придбати в спеціалізованому магазині.

Трипси – дрібні сисні комахи, які активніше розмножуються в теплу пору року. Вони харчуються клітинним соком рослин, залишаючи в місцях прокусу маленькі знебарвлені точки. Знищують трипсів інсектицидними препаратами.

Гусінь небезпечна для молодих сходів і проростаючого насіння. Боротьба з ними ведеться за допомогою інсектицидів, якими обробляють ділянку з тирличем кілька разів з інтервалом 10 днів.

Нематоди можна виявити тільки за результатом їхньої руйнівної діяльності: слабкою деформацією верхівкового листя, затримкою зростання і розвитку рослини, викривленням її стебел. Позбутися шкідників радимо триразовою обробкою тирличу спеціальним препаратом від нематод, який можна придбати в садовому павільйоні чи крамниці.

Види та сорти тирличу

У декоративному садівництві однорічні тирличі використовуються рідко, у той час як багаторічні представники цього роду дуже популярні. Пропонуємо вам знайомство з найбільш затребуваними видами, сортами та гібридами цієї рослини.

Тирлич безстеблий (Gentiana acaulis)

або тирлич Коха (Ciminalis acaulis = Gentiana excisa = Gentiana kochiana) – у природі цей зимостійкий трав'янистий багаторічник зустрічається в горах Західної Європи. У нього стебла заввишки до 10 см, овально-подовжене зелене листя, з яким рослина зустрічає зиму, і великі, звернені догори блакитні або сині квітки завдовжки до 5 см, що зацвітають у травні-червні. У цього виду є різновид альба з білими квітками.

Тирлич ваточникоподібний (Gentiana asclepiadea)

або тирлич-свічурник – багаторічна рослина заввишки до 80 см із загостреним довгасто-овальним листям завдовжки до 10 см і прямими квітконосами заввишки до 5 см, на яких формуються 1-3 сині або темно-блакитні, а іноді й білі квітки.

Тирлич даурський (Gentiana dahurica)

родом із Саян, Монголії, Даурії й Тибету. Стебла у нього заввишки до 40 см, прямі або підняті. Прикореневе листя, звужене до обох кінців, має лінійно-ланцетні форму. У стеблових листків коротка піхва, а у верхніх її майже немає. Це тирлич синій: великі квіти, розташовані в пазухах верхніх листків, забарвлені в інтенсивний темно-синій відтінок. У культурі тирлич даурський із 1815 року. Його вирощують як на зріз, так і в якості контейнерної рослини.

Тирлич жовтий (Gentiana lutea)

в дикому вигляді росте в Малій Азії і Центральній Європі, є одним із найбільш високорослих видів культури: в висоту рослина може сягати півтора метра. У нього стрижневий корінь, нижнє листя велике, черешкове, овально-еліптичне, а стеблове значно меншого розміру. Численні жовті квітки завдовжки до 2,5 см формуються в пазухах верхніх листків і на верхівках стебел. Цвітіння починається в середині літа й триває півтора-два місяці. У культурі цей холодостійкий вид, що зимує без укриття, з 1597 року.

Тирлич великолистий (Gentiana macrophylla = Dasystephana macrophylla = Gentiana fetisowii = Tretorhiza macrophylla)

має широкий ареал зростання: Китай, Монголія, Далекий Схід, Середня Азія, Східний і Західний Сибір. У нього підняті або прямі стебла до 70 см заввишки та діаметром 3-6 мм. Основи стебел на 2-8 см оповиті волокнистими залишками старого листя.

Тирлич звичайний (Gentiana pneumonanthe)

що виростає в Європі і Азії, має прямостоячі негіллясті, густолисті стебла заввишки до 65 см, ланцетно-лінійне листя завдовжки до 6 см і завширшки до 6 мм, формує на вершині стебел і в пазухах листків темно-сині квітки з дзвінковою чашкою і трубчасто-булавоподібним віночком.

Тирлич семироздільний (Gentiana septemfida)

в дикому вигляді росте в Малій Азії, Ірані, Криму, в європейській частині Росії і на Кавказі. У висоту рослина сягає 30 см, у неї численні прямостоячі або підняті стебла, вкриті ланцетними листками, і темно-сині квітки завдовжки до 4 см, зібрані в головки. У культурі тирлич семироздільний із 1804 року.

Окрім описаних видів, у культурі можна зустріти також тирлич весняний, Делеклюза (або Клусі), Дінарського, Колаковського, китайський прикрашений, великоквітковий, війчастий, студений, точковий, триквітковий, вузьколистий і шорсткий.

Останнім часом, завдяки роботі селекціонерів, з'явилося безліч гібридних форм тирличу, що вирізняються високою декоративністю. Із них найцікавішими є:

• Тирлич Микита – рослина з безліччю лазурово-блакитних квіток середньої величини;
• Бернарді – рослина з частково-трубчастими темно-блакитними квітками, зацвітає в серпні;
• Дарк Блу – осінній сорт із яскравими ультрамариновими квітками, прикрашеними по внутрішній частині пелюсток темними смугами;
• Синій імператор – карликовий сорт із квітками ультрамаринового відтінку;
• Фарорна – гібридний сорт із ніжно-блакитними квітками з кремово-білим віночком;
• Глоріоза – сорт швейцарської селекції з широко розкритими синіми квітками з білосніжним зівом;
• Елізабет Бранд – гібрид із витягнутими квітками блакитного кольору й короткими коричневими стеблами.

Властивості тирличу – шкода та користь

Лікувальні властивості тирличу

Велика частина видів тирличу має цілющі властивості, тому рослина широко застосовується в медичній практиці. Передусім фармакологічні властивості цієї культури визначаються наявністю в ній глікозидів, що збуджують апетит, поліпшують роботу травних органів і мають спазмолітичну дію. Окрім глікозидів, корінь тирличу містить алкалоїди, що сприяють придушенню судом і кашлю, зниженню температури та здійснюють протизапальну й седативну дію. Також у коренях рослини виявлені смолисті та дубильні речовини, ароматичні сполуки, пектини, інулін, жирна олія, цукри й аскорбінова кислота. У кореневій частині багатьох видів тирличу знайдено фенолкарбонові кислоти, що підсилюють евакуаторну функцію кишківника.

Показами до застосування препаратів тирличу є закрепи, діатез, анемія, ахілія, метеоризм, туберкульоз, малярія, печія, хвороби горла, ракові захворювання і хронічний гепатит. Офіційна медицина рекомендує до прийому такі препарати, як гірка настоянка або гіркий екстракт тирличу жовтого. Тирлич входить також до складу зборів для підвищення апетиту. Народна медицина частіше використовує водні препарати тирличу, причому як для внутрішнього, так і для зовнішнього застосування. Наприклад, відвар призначають зовнішньо при пітливості ніг; гнійні рани посипають порошком із рівних частин коренів тирличу та ромашки аптечної; компрес для зняття м'язових і суглобових болів роблять із кашки підземних і наземних органів тирличу.

Пропонуємо вам кілька рецептів із тирличу, які вам допоможуть у скрутну хвилину.

Для поліпшення апетиту: 1 столову ложку сухих коренів тирличу заливають повною склянкою води та кип'ятять на повільному вогні 10 хвилин, потім дають охолонути, проціджують і приймають по 20 г перед їжею.

Від ревматизму й артриту: 3 столові ложки сухої сировини заливають 700 мл води, кип'ятять 15 хвилин, настоюють 2 години, проціджують і приймають по півсклянки перед їдою.

При туберкульозі легень, малярії, млявому травленні, хронічній печії та закрепах: 50 г трави залити 500 мл горілки й настоювати в закоркованій пляшці з темного скла в темному прохолодному місці упродовж тижня, після чого процідити та приймати один раз на день по 30 крапель, розведених у 6 столових ложках води.

Тирлич – протипокази

Протипоказані препарати рослини при вагітності, індивідуальній незносності гіркот, гіпертонії, виразці шлунку та дванадцятипалої кишки. Допустима добова доза спиртової настоянки тирличу становить 35 крапель. Передозування може викликати такі симптоми, як почервоніння обличчя, головний біль і запаморочення.

• Тигридія: вирощування в саду, види і сорти
• Тис: вирощування в саду, розмноження, види